top of page
Фото автораТимур Єремьянц

Нота обірваного життя. Життя і доля Миколи Леонтовича


Дизайн: Вовкотруб Дарʼя


 

Микола Леонтович — український композитор, педагог, громадський діяч та хоровий диригент. Більшість знають його як автора «Щедрика» — української народної пісні, яка стала символом Різдва в усьому світі. В англомовному аранжуванні — «Carol of the bells». За великий внесок в розвиток хорової музики Леонтовича в Україні порівнюють з Бахом. Сьогодні, 13 грудня виповнюється 147 років від народження композитора. 



 

Син священика


Микола Леонтович народився в родині священника на Вінниччині. Завдяки батькам він полюбив музику. Мати мала чудовий голос і знала багато пісень, вона познайомила його з українською народною піснею. Вдома часто влаштовували музичні вечори. Батько грав на кількох струнних інструментах та певний час керував хором семінаристів, Микола захоплювався його грою в дитинстві. 


В роду Леонтовичів було п’ять поколінь священників, тому Микола мав продовжити традицію родини. Проте любов до музики виявилася сильнішою.



 

Творчий шлях


Під час навчання в Подільській духовній семінарії Леонтович опанував гру на скрипці, фортепіано та інших музичних інструментах, вивчав техніку хорового співу. Пізніше почав працювати сільським вчителем та самостійно вдосконалював свою музичну освіту. У 1901 році Леонтович видав перший збірник пісень.


У 1904 році композитор переїхав на Донбас та влаштувався викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Наступного року він організовував хор робітників, які виступали на мітингах. Це почало привертати увагу поліції та Леонтович повернувся на Поділля. З 1909 року він почав навчання у відомого теоретика музики Болеслава Яворського. Багато значних творів композитора були створені в цей час. 



 

«Щедрик»


Підкорення світу «Щедриком» — це історія про боротьбу української нації за своє існування, яку мало хто знає. Всім відома пісня «Carol of the bells», проте як часто люди замислюються про її значення для України?


Почалося все у 1919 році. Тоді були чи не найгірші часи для України. Після закінчення першої світової війни Українська Народна Республіка проголосила свою незалежність. Українці щиро вірили, що держави-переможці визнають та підтримуватимуть їх, проте все відбулося навпаки. Більшовицька росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, та її розділили між кількома країнами по Версальському договору. Військова допомога так і не була надана, та більшовики зрештою захопили країну.


«Щедрик» здобув світове визнання завдяки Симону Петлюрі. Саме він вирішив відправити український хор на Захід, щоб Україна перемогла в інформаційній війні та країни Європи об’єдналися для допомоги проти більшовиків. На підготовку та відправлення хору виділили велику суму грошей, та, свого часу, цей вчинок багато критикували.



Перший тріумфальний концерт української капели відбувся у Чехословаччині. Вже тоді він привернув до себе багато уваги. Потім хор об’їхав багато інших країн Європи, в кожній з яких закохував глядачів у «Щедрика». Врешті у 1922 році відбувся показ в найпрестижнішій залі Нью-Йорка — в Карнегі Голлі. Наступні роки «Щедрик» закохав у себе майже весь світ. У 1937 році Пітер Вільховський написав англійську версію слів до нього — «Carol of the Bells».



 

Особистість


Попри всі успіхи творів Миколи Леонтовича та особливого тріумфу «Щедрика» — людиною він був дуже скромною. Він був терплячим та творчим, постійно ходив з нотами, бідно одягався. Леонтович був закоханий у свою педагогічну діяльність. Іноді він створював мелодії під час занять. Малював ноти на дошці з такою силою та пристрастю, що сам опинявся весь посипаний крейдою, чим веселив своїх учнів. Він не вважав себе серйозним композитором навіть після того, коли вже написав свої найбільш видатні твори та працював в уряді.


Отже, композитор, який створив світовий шедевр, був дуже простим. Він любив кататися на велосипеді. Їздив на дачу до свого близького друга Кирила Стеценка збирати малину. Та більш за все він любив музику. 


Зрештою, Миколу Леонтовича вбила радянська влада та він так і не побачив успіх своїх творінь.



 

Смерть та забуття


У ніч на 23 січня 1921 року, коли композитор перебував в домі свого батька, хтось постукав у двері. Це був незнайомець з російською солдатською розмовою, який представився Афанасієм Гріщенком. Родина тепло прийняла його, нагодувала та поклала спати. О 7:30 ранку він вбив Миколу Леонтовича пострілом в живіт та пограбував будинок. 


Пізніше виявилося, що людина, яка вбила Леонтовича, була агентом більшовицького уряду ВНК (Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією та саботажем). Всі деталі вбивства оприлюднили лише у 1990-х роках. Микола Леонтович помер у сорокатрирічному віці і навіть не застав своє світове визнання. Весь час до незалежності України творчість композитора забороняли, факти про його вбивство приховували та українці весь час не знали про успіх «Щедрика». 



 

Стежте за оновленнями в Instagram @dekimnata.media

コメント


bottom of page