Дизайн: Вовкотруб Дар'я
Розвиток української фотографії можна поділити на три частини: імперський період, радянський та сучасний. Поява фотографії в Україні припадає на 1840-і роки, тоді вона майже одразу почала стрімко розвиватися. Наші фотографи не поступалися європейському рівню та отримували численні нагороди.
Прихід радянської влади відрізав нас від світового мистецтва. З 1940-х до 1990-х років не видавався жоден фотожурнал, свобода творчості була обмежена. Тільки після розпаду Радянського Союзу українська фотографія продовжила стрімкий розвиток. Прийшло багато нових стилів, налагодилися зв’язки з митцями заходу, з’явилися нові яскраві автори.
Фотографія як забава
На час винайдення фотографії, у 1840-х, Українські землі були у складі Австро-Угорської та російської імперії. Це впливало на розвиток нашої фотографії по-різному. На той час її не вважали окремим видом мистецтва, а скоріше доповненням до образотворчого. Світлярство стало популярною забавою й захопило географів, етнографів та звичайних буржуа.
Вперше фотографію в Україну принесли іноземні світляри. Серед них були французи «Жак» і Шарль-Поль Гербст (останній відкрив у Києві даґеротипну студію). Серед найкращих фотографів того часу: Олексій Іваницький, Іван Гудовський, Франц де Мезер, Йосип Кордиш, Йосип Хмелецький та інші.
Франц де Мезер
Франц де Мезер був іноземцем, який інтегрувався в київське суспільство та став одним із перших професійних фотографів міста. У 1865 він відкрив одну з перших фотостудій Києва (на розі Хрещатика та Прорізної), а його ательє було найбільш популярним серед місцевих жителів.
Почати професійно займатися фотографією було ризикованою справою. Фотокамера та решта апаратури коштували дуже дорого, але вже на початку 1870-х Франц де Мезер став одним з найбагатших людей у місті й інвестиції відбилися. Він створив унікальний альбом ручної роботи з видами Києва, заснував Київське товариство фотографів та Київський фотографічний інститут.
Йозеф Хмелевський
Цей фотограф польського походження створив у Полтаві одне з найкращих ательє у російській імперії. Він досить швидко увійшов в коло української творчої інтелігенції.
Свої роботи Йозеф Хмелевський фіксував на житті тогочасного українського краю. Він зберіг образи багатьох людей, зокрема й відомих, створив портрети Панаса Мирного, Марії Заньковецької, кобзарів Кравченка і Дремченка й інших. За знимками Хмелевського надруковані підбірки поштових листівок, а 1930 року він знімав урочисте відкриття пам'ятника «батькові» української літератури Іванові Котляревському. Там були Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Олена Пчілка, Василь Стефаник, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич та Володимир Самійленко.
Радянська українська фотографія
Народний комісаріат освіти УСРР заборонив фотографію у 1919 році. У людей, які не сплатили податок, вилучали техніку, нищили платівку та плівку. Чекісти знищили все, до чого змогли дістатися. У Києві стало тихо. У новій столиці Радянської України, Харкові, культурне життя було найактивнішим. Під час хрущовської «відлиги» почали відроджуватися фотоклубні рухи, в них збиралися світляри, дискутували, там з’являлися нові стилі, ідеї, митці бунтували.
Найвідоміші представники: Софія Яблонська, Михайло Французов, Борис Михайлов, Микола Козловський, Дан Сотник, Ірина Пап, Борис Градов, Параска Плитка-Горицвіт та багато інших. Яблонська — авторка перших українських тревелогів, Параска Плитка-Горицвіт вважається феноменом українського наївного мистецтва та письменництва, а Борис Михайлов один з найвідоміших українських фотографів у світі.
Сучасна українська фотографія
Українська фотографія сьогодні дуже різноманітна, динамічна, має широту і різноманітність стилів, підходів та тем. Після розпаду Радянського Союзу відбувся культурний вибух: створювалися фотогалереї, поверталися професійні живописці, з’явилися джерела фінансування. Нині творять багато нових яскравих авторів, про яких говорять у всьому світі, наприклад, Євген Малолєтка, Мстислав Чернов, Олександр Чекемньов, Саша Самсонова, Тарас Бичко, Марта Сирко, Валентин Бо та інші.
В Україні є велика кількість спеціалізованих навчальних закладів, існує безліч курсів і шкіл. Наприклад, Київська школа фотографії або Школа сучасного мистецтва Вікторії Бурлаки.
Мстислав Чернов
Мстислав Чернов — український фотограф, фотожурналіст, режисер та військовий кореспондент. Він розпочав кар’єру з художньої та документальної фотографії у 2005 році, а через три роки отримав першу премію за фотовиставку про його рідне місто Харків. У 2013 році Мстислав Чернов почав висвітлювати війни та конфлікти.
Один з найважливіших етапів у творчості Чернова — репортажі з Революції Гідності у 2013-2014 роках. Після цього він працював на Донбасі з початком російської агресії. За світлини першого збитого Boieng 777 біля Донецька отримав нагороду Королівського телевізійного товариства. У наступні роки документував для Associated Press війну в Сирії, бої за Мосул в Іраку, наплив мігрантів до південних берегів Європи. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Мстислав Чернов та Євген Малолєтка працювали в Маріуполі.
Олександр Чекменьов
Олександр Чекменьов — український фотограф з Луганську. Він захопився фотомистецтвом ще у дитинстві, карʼєру почав у маленькій фотостудії рідного міста. Чекменьов фотографував людей на вулицях та в їхніх домівках, багато своїх робіт присвячував відображенню життя на Сході України, чесно показував наслідки Радянського Союзу. Своїми роботами Олександр Чекменьов надав унікальний погляд на вугільну промисловість Донбасу.
Роботи Чекменьова публікували The New York Times, The Guardian, New Yorker Photo Booth та The Atlantic Magazine. Він зробив портрет Президента України Володимира Зеленського для обкладинки журналу Time у 2022 році. Пізніше портрет був проданий за 150 000 євро.
Comments